Головна сторінкаКарта Києва (Зруйновані пам'ятки)
Богоявленська церква Братського монастиря

Богоявленська церква Братського монастиря

 

Збудовано в 1690-тих роках, знищено 1935 року.

Того самого 1615 року, коли було засновано Київське церковне братство, воно отримало в подарунок маєток на Подолі поруч із Маґістратською площею. Цей. розкішний дар надійшов від далекоглядної жінки Гальшки (Єлизавети) Гулевич; вона поставипа вимогу, щоб ту землю було вжито під монастир, притулок для прочан 1 під школу для дітей шляхетського і простого роду. Протягом наступних десятипіть Братський монастир і Академія при ньому процвітали, підтримувані поколіннями української шляхти. Особливо.сприяв їм гетьман Мазепа; він збудував між 1690-93 роках велику нову катедральну Богоявленську церкву, а 1703 року почав будівництво кам'яного дому Академії.
Комплекс будівель Братського монастиря, який був водночас і релігійним і освітнім закладом, займав цілий квартал на Подолі, на північно-східній стороні Маґістратського майдану. Головний вхід до монастирського двору був через браму, над якою стояла триповерхова дзвіниця. Її проектував київський архітект Стефан Ковнір (1756), а 1829 року її перероблено за плянами А. Меленського. Головним об'єктом у дворі була Мазепинська церква Богоявлення; це була розкішна будівля, гідна свого місця й розташування.
Богоявленська церква Братського монастиря і соборна церква св. Миколая на Печорську, яку називали "Великим Миколою" (Військово-Микільський собор), обидві збудовані в останнє десятиріччя сімнадцятого століття і вважалися найкращими спорудами київського барокко. Питання про те, хто будував ці дві церкви, ще досі не з'ясоване. Найновіші українські радянські публікації, включаючи шеститомове українське видання "Історія українського мистецтва", випущене Академією Наук Української РСР, приписують авторство цих вепичних І схожих одна на одну споруд українському архітектові, випускникові Київської академії Іванові Зарудному, який впровадив у Москві барокко на початку вісімнадцятого століття. Хоч пляни та композиція цих двох соборів були дуже подібні, деталі й орнаментація Богоявленської церкви були більше клясичного характеру, як це й личило академічній будові.
Початковий барокковий іконостас Богоявленської церкви згорів під час пожежі на Подопі 1811 року. Його замінив ампірний іконостас, датований 1825 роком; цей іконостас вважали за одну з найкращих робіт архітекта Андрія Меленського. Поміж історичними скарбами церкви був срібний вівтарний хрест — дар Митрополита Петра Могили, і срібна чаша — дар ігумені Маґдалини, матері гетьмана Івана Мазепи.
Після перемоги більшовизму на Україні Братський монастир було закрито. Будівлі монастиря передали Обласному відділові охорони здоров'я, який влаштував там Подільську поліклініку. Будинок Академії з вісімнадцятого століття передали Українській Академії Наук. Протягом 1920-тих років Академія Наук і її Археологічний комітет повсякчасно дбали про збереження архітектурного комплексу Братського монастиря. Згідно з законом від червня 1926 року, Українська РСР оголосила цей історичний монастир республіканською пам'яткою.
Отже, цю пам'ятку не можна було руйнувати, переробляти й взагалі змінювати зовнішній вигпяд без дозвопу Наркома освіти Української РСР.
У лютому 1935 року С.І. Притикін, фотограф Київської обласної інспектури охорони пам'яток культури, зробив знімки внутрішнього і зовнішнього вигляду приреченої до знищення Богоявленської церкви. Пізніше, того самого року (точної дати з'ясувати не вдалося) цю велику й масивну будівлю зруйнували, а її дзвіницю розібрали. Часто перебудовувану трапезну монастиря, сонячного годинника з вісімнадцятого століття і пізніші монастирські будівлі залишено. Цим радянська влада яскраво показала, що радянські плянувальники, руйнуючи одну з найбільших пам'яток української історії, не розчищали місце для нових будівель чи парків, але винищували те, що вони вважали небажаними (або навіть більше — шкідливими) українськими національними символами, які перешкоджали створювати нове соціялістичне суспільство.
Очевидно, ніяких спроб дослідити церкву й дзвіницю перед руйнуванням їх, або зберегти деякі архітектурні деталі їх, не було. Можна зробити висновок, що намічекі до знищення будівлі, щоб отримати формальний дозвіл на їх руйнування, було оголошено такими, які не мають жадного наукового значення (як і Золотоверху Михайлівську церкву), отже, досліджувати їх не було потреби.
В наступні роки на подвір'ї історичного монастиря збудовано чотириповерховий житловий дім, подібний до коробки. А в 1963 році територія колишнього Братського монастиря і пам'ятки, які ще залишилися на ній, увійшли до реєстру архітектурних пам'яток УкраїнськоїРСР.

попередня пам'ятка наступна пам'ятка
 веб дизайнсоздание сайтов1997-2007 © "The Lost Architecture of Kiev" by Titus D. Hewryk