Головна сторінкаКарта Києва (Зруйновані пам'ятки)
Церква Різдва Христового

Церква Різдва Христового

 

Збудована в 1810-14 роках, знищена в 1935 році.

3 трьох ампірних (неоклясичних) церков, збудованих Меленським на Подолі в зруйнованих у 1930-тих роках, церква Різдва Христового (1810-14) мала для українців особливе значення. Саме в цій церкві стояла труна з тілом славетного поета Тараса Шевченка від 6 до 8 травня 1861 року, по дорозі до останнього місця спочинку Шевченка біля міста Канева.
Коли спускатися на Подол вигнутою і крутою вулицею Кірова, поволі відкривається вигляд на весь Поділ. Церква Різдва Христового, що стояла на розі Олександрівської вулиці (тепер Жукова) і Поштової площі, була видимим кінцем дороги на Поділ з Гори; її ампірна баня позначала початок Подолу. Незважаючи на дуже обмежену територію, архітект успешно спроектував ефектну конструкцію гарних пропорцій, яка чудово відповідала своєму оточенню. Центральний об'єм церкви був перекритий банею, півциркульна апсида на східній стороні будівлі мала в собі вівтар, а над нартексом у західній стороні була дзвіниця, відзначаючи головний вхід. І головний і бічний входи мали неоклясичні портики з чотирьох колон із педиментом над ними. Всередині був золочений дерев'яний іконостас, ікони в срібних рамах і низьке поруччя з жовтої міді перед вівтарем.
Церкву Різдва Христового, відому серед киян як Шевченківська церква, було зруйновано 1935 року. За відомостями Олекси Повстенка, Архітектурно-Плянувальне управління при Міській Раді мужньо намагалося врятувати цю церкву від знищення. Генеральний плян реконструкції Києва у варіянті, пропонованому Архітектурно-Плянувальним управлінням, мав її в числі тих памяток, які пропоновано зберегти. Проте остаточний варіянт генерального пляну, ухвалений у Москві, відкинув більшу частину історичних пам'яток, які Київ пропонував зберегти.
Руйнування церкви Різдва Христового було очевидячки породжене підготовкою до розбудови Поштової площі поруч з річковим портом; ця розбудова була тоді об'єктом дискусії. Генеральний плян реконструкції 1935 року передбачав розбудувати й поширити Поштову площу, "цілковито пов'язуючи її" з мережею вулиць Подолу і з проектованим Урядовим центром на Горі. Останніми місяцями 1935 року, в той самий час, як закінчували генеральний плян реконструкції Києва, було оголошено обмежений конкурс проектів розбудови річкового вокзалу. До цього конкурсу було запрошено чотири архітектурні бригади з Києва та дві - з Москви; вони розробили проекти нового вокзалу. Реконструкція Поштової площі ніколи не була здійснена, а річковий вокзал збудовано тільки наприкінці 1950-тих років.
Олекса Повстенко занотував, що органи радянської влади не дозволили дослідити будівлю церкви Різдва перед її руйнуванням. Як і в усіх інших випадках руйнування церков, спочатку було конфісковано всі цінні речі, золото й срібні рами з іконостасу та ікон; різьблений дерев'яний іконостас спалили, а ікони продали за кордон.
У тому самому кварталі, що й церква Рідва, через один будинок від неї на північний схід, стоїть старий одноповерховий будинок поштової станції (для поштового транспорту кіньми), закладений у 1854 році. Хоча й виразно застаріла для свого цивільного вжитку, ця будівля не була зруйнована в 1930-тих роках, а 1963 року її було вписано до українського республіканського реєстру архітектурних пам'яток. В кінці 1970-тих років розпочато роботу над перетворенням історичного Подолу на туристичний центр столиці України. Наступні плянувальні роботи привели до висновку, що профіль обрисів південного кінця Подолу значно виграє, якщо відбудувати наново церкву Різдва, поставлену Андрієм Меленським. Ніяких певних плянів цієї відбудови, розробленої радянським аркітектом В. П. Щевченком, опубліковано не було.

попередня пам'ятка наступна пам'ятка
 веб дизайнсоздание сайтов1997-2007 © "The Lost Architecture of Kiev" by Titus D. Hewryk